На межі тисячоліть проблема безпечної життєдіяльності стала однією із головних проблем суспільства і міжнародна наукова спільнота визнала, що на сучасному етапі розвитку цивілізації науково-технічний прогрес не може гарантувати повної безпеки людству, а часто його результати призводять до надзвичайних ситуацій через антропогенний вплив на довкілля, недосконалість технологій та обладнання і людський чинник. В умовах постійного зростання інтенсивності життєдіяльності людини, впровадження високих технологій та унікального обладнання різко зростає роль людського чинника в оптимізації взаємовідносин людини з середовищем перебування і сучасною виробничою та побутовою технікою. Тому виникла необхідність дослідження проблем безпеки життєдіяльності та навчання населення з питань безпечної життєдіяльності й у 1998 році в Університеті була створена кафедра безпеки життєдіяльності. У своїй діяльності кафедра дотримується концепції, що майбутнє людства залежить не тільки від вирішення технічних проблем безпеки життєдіяльності, а й від пізнання сутності людини, трансформування її життєвих цінностей та усунення людського чинника із причин виникнення небезпек. На кафедрі працюють фахівці з різних галузей науки, що дозволяє комплексно вирішувати поставлене перед нею завдання — формування безпекового складника культури людства.

Колектив кафедри безпеки життєдіяльності (2024 рік)
Зліва направо, перший ряд: Вікторія Ващук, Любов Кіт, Зіновій Яремко,
Світлана Тимошук, Соломія Писаревська; другий ряд: Ігор Муць, Ярослав Галаджун,
Оксана Бардін, Роман Петришин, Володимир Фірман

Зараз утверджується розуміння безпеки людини як загальнолюдської цінності й проблема її гарантування охоплює найрізноманітніші аспекти, а саме: політичний, правовий, економічний, технічний, екологічний, соціальний, психологічний, освітній та інші. Тому для її вирішення необхідно віднайти багатовимірний та всебічний підхід, який би утверджував як цінність самої безпеки, так і її досяжність людством. За такого підходу до забезпечення належного рівня безпеки життєдіяльності потрібно, щоб суспільна свідомість адекватно відображала сукупність наявних потенційних небезпек, а наукова спільнота володіла знаннями про закономірності їхнього розвитку і вміла їх відвернути та знизити ризик до допустимого рівня. Особлива роль у цьому відведена вищій освіті, яка, згідно з критеріями підготовки здобувачів вищої освіти з питань безпеки життєдіяльності, передбачає формування сукупності загальнокультурних та професійних компетентностей з питань безпеки життєдіяльності, які охоплюють:

• культуру безпеки та ризик-орієнтоване мислення, за яких питання безпеки особи, захисту і збереження навколишнього середовища стають найважливішими пріоритетами;
• знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності, вміння виконувати професійні обов’язки з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень;
• вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, колективної безпеки, безпеки суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози й виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій.

Формування безпекових компетентностей в здобувачів вищої освіти через підвищення рівня усвідомлення небезпечності чинників навколишнього середовища є актуальним завданням підготовки фахівців як в умовах воєнного стану, так і у післявоєнний період.