Історія

Початок історії викладання та досліджень в області хімії у Львівському університеті сягає 1784 р., коли було засновано хімічну лабораторію.

У 1851 р. на філософському факультеті Львівського університету відкрито хімічну кафедру, від якої, власне, і беруть свій початок теперішні хімічні кафедри і хімічний факультет. Створення кафедри і лабораторії збіглися в часі з періодом інтенсивного нагромадження експериментальних даних у галузі органічної хімії, швидкого розвитку анілінофарбової та фармацевтичної промисловості. Цим і можна пояснити той факт, що наукові дослідження хіміків – працівників університету, аж до початку ХХ століття стосувалися, в основному, органічної хімії.

У 1894 році кафедру хімії було переведено до спеціально збудованого корпусу ( вул. Кирила і Мефодія 6 / 8) . У липні 1895 р. кафедру хімії розділено на дві кафедри: органічної хімії та неорганічної хімії.

У 1935 р. у Львівському університеті з кафедри неорганічної хімії було виділено кафедру фізичної та колоїдної хімії.
Хімічний факультет Львівського університету створено у 1944-1945 навчальному році у складі чотирьох кафедр: неорганічної хімії, органічної хімії, аналітичної хімії, фізичної та колоїдної хімії. У 2024 до складу факультету ввели кафедру безпеки життєдіяльності. 

На кафедрі хімії та хімічному факультеті ще від часу їх заснування плідно працювала ціла плеяда відомих вчених. Серед них перший професор хімії у Львівському університеті Бурхард Шіверек (1742-1807), який поєднував викладацьку діяльність з дослідженням мінеральних вод Прикарпаття. Першим керівником кафедри хімії та її професором був Франц Плесс (керував кафедрою у 1851-1855), який фактично виклопотав створення хімічної лабораторії.
Після нього кафедрою хімії керували Леопольд Пебаль (1857-1865) та Едвард Ліннеманн (1866-1871). У 1872 р. кафедру хімії очолив відомий польський вчений Броніслав Радзишевський ( 1834-1914), який безперервно протягом 38 років працював у Львівському університеті. Окрім великого педагогічного навантаження Броніслав Радзишевський активно займався науковою діяльністю, яка охоплювала досить широке коло питань органічної хімії: ароматичні вуглеводні, бензоїнові сполуки, гліоксалілові сполуки, явища фосфорисценсії органічних сполук. Значну роботу провів Б. Радзишевський по дослідженню мінеральних вод Прикарпаття.
Вчений створив у Львівському університеті першу школу хіміків-органіків. Учнями Б. Радзішевського були відомі на той час вчені Юліан Шрам (1852-1926), Броніслав Ляхович (1856-1903).

У часи перед Другою світовою війною значний внесок у розвиток хімічної науки в університеті зробили професори Станіслав Толочко (1860-1935), Роман Малаховський (1877-1944), Володимир Тшеб’ятовський (1906-1982), Віктор Кемуля (1902-1985). Першим деканом хімічного факультету був доцент Деркач Ф. А. (1908-1987).

Успіхи хімічного факультету у повоєнні часи пов’язані з іменами професорів Євгена Черкашина (1905-1982), Петра Крип’якевича (1923-1981), Євгена Гладишевського (1924-2012), Олега Заречнюка (1923-2002 ), Романа Сколоздри (1940-1999), Миколи Землянського (1905-1976), Миколи Цветкова (1920-2006), Романа Кучера (1925-1991), Юрія Кузьми (1934-2006), Миколи Ганущака (1934-2007), Оксани Бодак (1942-2005), Степана Чихрія (1963-2005), Євгена Ковальчука (1939-2012), доцентів Василя Золотухіна (1903-1993), Олександра Комлєва (1903-1972), Романа Головатого (1902-1978).