Урочиста академія «ЄВГЕН ГЛАДИШЕВСЬКИЙ (1924-2012)»

 

 
Програма Урочистої академії, 5 травня 2014 року

 

1000–1030 Відкриття Урочистої академії
1030–1200 Акад. НАНУ Білоус Анатолій Григорович, Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України, м. Київ “Сучасні тенденції розвитку хімії твердого тіла (оксидні системи)”
Проф. Павлунь Микола Миколайович, Львівський національний університет імені Івана Франка “Прикладне значення кристаломорфології мінералів при розшуках та оцінці родовищ корисних копалин”
Проф. Веліченко Олександр Борисович, Український державний хіміко-технологічний університет, м. Дніпропетровськ “Вплив умов синтезу оксидних систем на основі PbO2 і TiOx на їхній склад та фізико-хімічні властивості”
Чл.-кор. НАНУ Гладишевський Роман Євгенович, Львівський національний університет імені Івана Франка “Різні способи заміщення атомів у сполуках систем RTM
1400–1430 Нагородження переможців Львівсько-Люблінського конкурсу школярів “Кристали та їхнє дослідження”
1430–1600 Проф. Жончинська Зофія, Університет Марії Кюрі-Склодовської, м. Люблін “Compounds of rare earth elements with polycarboxylic acid in solid state”
Проф. Неділько Сергій Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка “Надпровідні сполуки в системах RM-Cu-O (де R – Y і РЗЕ, а M – Ca, Sr, Ва)”
Проф. Барчій Ігор Євгенович, Ужгородський національний університет “Пошук нових термоелектричних матеріалів в системах Tl-BIV-VCVI (BIV-V – Sn, Pb, Sb, Bi, CVI – S, Se, Te)”
Проф. Волошиновський Анатолій Степанович, Львівський національний університет імені Івана Франка “Випромінювальна релаксація електронних збуджень у нанорозмірних діелектричних кристалах”
1600–1630 Спогади колег та учнів

 

Організатори:
Львівський національний університет імені Івана Франка,
Західний науковий центр НАН України і МОН України,
Комітет кристалографів України,
Наукове товариство ім. Шевченка

кафедра неорганічної хімії, Львівський національний університет імені Івана Франка,
тел.: (032)2600388, e-mail: dioc@lnu.edu.ua

 

ГЛАДИШЕВСЬКИЙ ЄВГЕН ІВАНОВИЧ
(14.04.1924 – 05.08.2012)

 

5 серпня 2012 року на 89-му році життя відійшов у вічність видатний вчений та педагог, професор Львівського національного університету імені Івана Франка Євген Іванович Гладишевський.

Життя різних людей складається неоднаково. Одним доля дає шанс, від інших – забирає його. Хтось живе спокійним життям, піклуючись лише про завтрашній день, дехто, як професор Євген Гладишевський, не може спинитись у своєму рухові вперед. Нам, його учням, доля подарувала Вчителя, Людину, яка не тільки вчила нас основ кристалохімії, але й визначила наше буття в науці.

Можливо, нам легше, ніж іншим, бо перед нами є приклад. Приклад того, як треба працювати, як треба віддавати себе повністю улюбленій справі. Нам легше, бо ми знаємо, яким повинен бути науковець, до чого треба прагнути, якщо ти прийшов у науку і хочеш присвятити їй своє життя. Це талант – так щедро ділитися своїми науковими ідеями з усіма, хто поруч. Тому, можливо, так багато учнів у Євгена Івановича, які завжди будуть вдячні йому за науку, за добро, за радість спілкування, за велику честь називатися його учнями.

Євген-Ігор Гладишевський народився 14 квітня 1924 року в с. Реклинець Жовківського (тепер Сокальського) району Львівської області в учительській сім’ї Францішки Йосипівни та Івана Васильовича Гладишевських. Навчався в першому та другому класах початкової школи в с. Реклинець. У 1933 році родина Гладишевських переїхала в Західну Польщу в с. Ключе (повіт Олькуш, воєводство Кельце), де Євген закінчив початкову школу і продовжив навчання в гімназії м. Олькуш. Згодом, після переїзду до Львова, навчався у Першій Українській академічній гімназії та СШ №2 і одержав атестат зрілості як випускник Першої державної гімназії у Львові (1942 р.). Євген Гладишевський був студентом (І-IV курс) хіміко-технологічного факультету Технічних курсів та Львівського політехнічного інституту (1942-1945 рр.). Закінчив навчання на хімічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка (1947 р.) і був залишений на викладацькій роботі.

На відміну від навчання, місце якого часто змінювалося, місце праці Євгена Гладишевського було постійним – Львівський університет імені Івана Франка, де він пропрацював 54 роки. За цей час Євген Гладишевський пройшов шлях від асистента до професора кафедри неорганічної хімії. На початку своєї трудової діяльності був лекційним асистентом, проводив лабораторні та практичні заняття до основних курсів з неорганічної хімії для студентів хімічного факультету та загальної хімії для студентів біологічного, географічного та геологічного факультетів.

Попри здобування навиків і досвіду викладацької праці, Євген Гладишевський активно займався науковими дослідженнями. У 1953 році Євген Гладишевський захистив кандидатську дисертацію “Тверді розчини на основі інтерметалічних сполук”, а у 1967 році в Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова – докторську дисертацію “Дослідження з кристалохімії силіцидів і германідів”. Професор Євген Гладишевський зробив вагомий внесок у розвиток вітчизняної та світової науки в галузі кристалохімії неорганічних сполук. Відкрив кілька сотень хімічних сполук, окремі з яких згодом стали основою сучасних матеріалів науки і техніки. У його науковому доробку понад 550 наукових праць, монографій, авторських свідоцтв та патентів. Наукові публікації професора Євгена Гладишевського широко відомі світовій науковій спільноті, що знайшло відображення у їхніх численних цитуваннях. Євген Іванович Гладишевський – один із засновників і керівник Львівської кристалохімічної школи, доробок якої становить 20% світових досягнень у галузі. Він виховав декілька поколінь науковців, у тому числі безпосередньо був керівником 31 кандидатської та консультантом 4 докторських дисертацій.

У 1967 році Євген Гладишевський був обраний деканом хімічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. У 1968 році йому присуджено вчене звання професора і з цього ж року до 1989 року він обіймав посаду завідувача кафедри неорганічної хімії, а наступних 10 років – професора кафедри. Одночасно в 1971 році був призначений проректором з наукової роботи університету та перебував на цій посаді впродовж 20 років. Багато зусиль приклав для вдосконалення наукової роботи Львівського університету імені Івана Франка. Його діяльність була скерована на збільшення обсягів бюджетних і госпдоговірних науково-дослідних робіт, ріст чисельності викладачів з науковими ступенями, залучення усіх викладачів до виконання науково-дослідної роботи, підвищення ефективності аспірантури, налагодження співпраці з науковими закладами інших міст і країн.

Відзначений почесними званнями заслужений діяч науки Української РСР (1979 р.), лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1984 р.), нагороджений орденом “Трудового Червоного Прапора” (1976 р.), значком Мінвузу СРСР (1978 р.), грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1984 р.), почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1999, 2004 рр.), а також пам’ятними та ювілейними медалями. Голова комітету кристалографів України (1986, 1993-2004 рр.), член Міжнародної спілки кристалографів, Соросівський професор (1994, 1995 рр.), стипендіат Президента України (з 1999 р.). Член редакційної колегії Вісника Львівського університету (серія хімічна), Українського хімічного журналу, міжнародного журналу Journal of Phase Equilibria. Член координаційної та видавничої рад Енциклопедії Львівського Університету. Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, голова хемічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка (1992-2012 рр.).

Євген Гладишевський досягнув значних висот у професійній діяльності завдяки гострому розуму, організаторським здібностям, високій відповідальності, принциповості у поєднанні з добротою та справедливістю, чуйним ставленням до людей. Робота вимагала від нього багато сил та енергії, невичерпним джерелом яких була його родина. Він завжди користувався підтримкою і любов’ю близьких і рідних. З дружиною Тетяною Миколаївною (кандидат біологічних наук, доцент Львівського медичного інституту) прожив 60 років. Виховав доньку Надію (лікар спортивної медицини) та сина Романа (член-кореспондент НАН України, професор, доктор хімічних наук, нині завідувач кафедри неорганічної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка), радів успіхам онуків Юрія (молодший науковий співробітник) та Лідії (аспірантка), дочекався правнуків Андрія та Роксолани.

Євген Гладишевський був цікавим співрозмовником не лише на наукові теми, був надзвичайно ерудованою, багатогранною особистістю. Одне з найбільших його захоплень – альпінізм. Був членом альпіністської та туристичної секцій товариства “Наука”. Керував сходженнями четвертої категорії складності. Мав другий розряд і звання молодшого інструктора з альпінізму, організовував багатоденні піші та гірськолижні походи в Карпатах. Мав перший розряд з туризму. Особисто здійснив 11 зимових сходжень на найвищу вершину Карпат – Говерлу. Працював інженером з техніки безпеки високогірної аерогеологічної експедиції на Памірі, де здійснив піші та кінні походи по Алайському та Заалайському хребтах.

Євген Гладишевський – очевидець й учасник подій міжвоєнного періоду на Закарпатті. Його спогади були використані для створення документального фільму “Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939”. Втрата дорогої людини, вчителя, товариша, відображена у словах пластового побратима Ігоря Степановича Поповича:

 

Ти відійшов в безмежну далечінь,
В космічну даль від рідного порога.
Янівський цвинтар, тишина… Амінь!
Душа твоя йде до Творця, до Бога!

А скільки міг ти ще для нас зробить,
А скільки міг ти ще порад нам дати.
О, львівська земле, земле пресвята!
До себе кличеш сина ти, як мати…

Твої діла пішли на цілий світ,
В них праця, поміч, біль і перемога.
Ти чесно склав пластунський заповіт,
Зробив усе, що тільки була змога.

Прощай, Євгене, вже на вік прощай,
Твій рідний Пласт, і друзі, і родина
З тобою будуть завжди, так і знай,
Щоби в Пласті воскресла Україна!

Вічная пам’ять!

 

    Вдячні учні

 

СВІТЛИНИ