Напрями досліджень

На хімічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка офіційно затверджені наказом Міністерства освіти України “Про підсумки акредитації вузів України“ №186 від 17.06.94, № 229 від 13.07.94, № 278 від 3.10.94 дві наукові школи, а саме: “Кристалохімія” – на кафедрі неорганічної хімії (керівник – академік НАН України, д-р хім. наук, професор, завідувач кафедри неорганічної хімії Гладишевський Р.Є.) та “Фізико-хімія полімерів” на кафедрі фізичної та колоїдної хімії (керівник – д-р хім. наук, професор завідувач кафедри фізичної та колоїдної хімії Решетняк О.В.).

 

Наукові дослідження кафедри неорганічної хімії

Наукові дослідження на кафедрі неорганічної хімії виконують в рамках наукової школи “Кристалохімія”, науковий напрямок “Кристалохімія інтерметалічних сполук” і стосуються інтерметалідів і споріднених сполук – гідридів, оксидів, металоорганічних сполук. Школа заснована в 1959 р. та офіційно визнана наказами Мінвузу України “Про підсумки акредитації вузів України” № 186 від 17.06.1994 р., № 229 від 13.07.1994 р. та № 278 від 03.10.1994 р., наказом МОНмолодьспорту України № 472 від 17.04.2012 р. У 2021 році на кафедрі працювали 50 науковців, з них 1 академік НАН України, 5 докторів і 31 кандидат наук, 8 аспірантів і 2 пошукувачі; співробітники виконували 7 держбюджетних науково-дослідних тем, 1 міжнародну госпдоговірну тему, 1 тему в межах робочого часу викладачів, 2 НДР в рамках українсько-чеського науково-технологічного співробітництва та 3 міжнародні ґранти. На базі кафедри функціонує Центр колективного користування науковим обладнанням “Лабораторія матеріалознавства інтерметалічних сполук”, відповідно до наказу МОН України № 444 від 02.05.2018 р. Виконання тем забезпечили 23 штатні співробітники науково-дослідної частини: 7 провідних, 5 старших, 5 наукових співробітників і 6 молодших наукових співробітників. Вчені кафедри за час існування наукової школи зробили вагомий внесок у розвиток неорганічної хімії, кристалохімії, хімічного матеріалознавства. При кафедрі успішно функціонують докторантура та аспірантура, до наукової роботи залучаються студенти. Доробок кафедри в галузі кристалохімії інтерметалічних сполук становить 20 % світових досягнень.

За звітний період побудовано ізотермічні перерізи діаграм стану 13 потрійних металічних систем за участю рідкісноземельних металів, перехідних d-елементів і p-елементів III-VI груп, фазові рівноваги у 7 Ag-халькогенвмісних системах, досліджено взаємодію компонентів у 19 осигенвмісних системах; визначено кристалічну структуру 130 багатокомпонентних інтерметалідів і 25 гідридів, оксидів і халькогенідів, а також низки комплексних сполук. Розшифровано нові структурні типи; Yb3Co4Ge13 є першим представником фаз Ремейка з 3D+3 модульованою кристалічною структурою. Виведено надпросторові групи для модульованих структур у 6D-просторі з координатами атомів і систематичними погашеннями для дослідження реальних кристалічних структур. Для синтезованих сполук досліджено електрокаталітичні, воденьсорбційні, електрохімічні, електротранспортні, термоелектричні та магнітні властивості. Модифіковані (Pr, Sn, Pb, Li, Na) сплави на основі бінарного стибіду Y5Sb3 володіють на 10 % вищою розрядною ємністю, порівняно з прототипом. Запропоновано новий комбінований електрохімічно-піролітичний метод синтезу електрокаталізаторів на основі субоксидів титану, модифікованих платиною і паладієм, який дозволяє одержувати композитні матеріали з прогнозованим складом та електрокаталітичною активністю. Розроблено спосіб одержання монокристалів галогенідних π-комплексів Cu(I) з олефіновими алкоксилігандами, захищений патентом України.

За звітний період вийшли з друку 1 науковий довідник, 3 розділи монографій, 3 навчальні посібники, 2 збірники наукових праць, опубліковано 75 статей (з них 47 у виданнях, що входять до наукометричних баз даних Scopus та/або Web of Science, з яких 34 у виданнях, які мають імпакт-фактор) та тези 87 доповідей на наукових конференціях (з них тези 30 доповідей на міжнародних конференціях), одержано 1 патент України. Видано 1 номер міжнародного наукового журналу “Хімія металів і сплавів – Chemistry of Metals and Alloys”. Працівники кафедри організували та провели VІІ Науково-методичну конференцію “Сучасні тенденції навчання хімії”, XII Всеукраїнський конкурс юних дослідників “Кристали” імені Євгена Гладишевського “Кристали – диво природи”, взяли участь в організації та проведенні 22 Міжнародної конференції з твердих сполук перехідних елементів, 6 Міжнародної конференції “Оксидні матеріали електронної техніки – отримання, властивості, застосування”, І Всеукраїнської конференції наукових дослідників, XVІІ Наукової конференції “Львівські хімічні читання – 2021”, а також організували VІІІ Школу-симпозіум молодих науковців “Рентгенівська порошкова дифракція. Аналіз багатофазних зразків”. На кафедрі відбулося 14 наукових семінарів; доповідачами з інших установ були 3 науковці, з них 1 – фахівець з-закордону. Співробітники кафедри неорганічної хімії проводять спільні дослідження з вченими 22 університетів, галузевих інститутів і наукових організацій України та 47 закордонних наукових центрів (з 16 країн світу). На кафедрі виконано та захищено 2 кандидатські дисертаційні роботи.

 

Наукові дослідження кафедри фізичної та колоїдної хімії

На кафедрі фізичної та колоїдної хімії Львівського національного університету імені Івана Франка діє офіційно затверджена Наказом Міністерства освіти України “Про підсумки акредитації вузів України” №186 від 17.06.1994 р., № 229 від 13.07.1994 р. та № 278 від 3.10.1994 р. наукова школа “Фізико-хімія полімерів”.

В наукових дослідженнях беруть участь 4 доктори наук, з них 3 професори та 1 провідний науковий співробітник; 9 кандидатів наук (з них 5 доцентів, 3 ст. наук. співробітники, 1 ст. наук. співробітник), 1 наук. співробітники, 1 інженер; в аспірантурі при кафедрі протягом року навчались 5 аспірантів.

За результатами проведених досліджень у звітному році опубліковано 53 статті та 68 тез доповідей на наукових конференціях різного рівня, отримано 2 патенти України на винахід та 1 патент України на корисну модель.

В рамках діяльності наукової школи «Фізико-хімія полімерів» кафедри фізичної та колоїдної хімії було проведено наступні дослідження:

Методом вимірювання ЕРС досліджено рівноважні фазоутворення за Т<600 К у частинах Ag2Te–FeTe2–Fe1.12Te–Ag2Te та Ag8GeTe6–GeTe–FeTe2–AgFeTe2–Ag8GeTe6 системи Fe–Ag–Ge–Te. Для з’ясування потенціал-визначаючих реакцій за участю інтерметалічних тернарних та тетрарних сполук визначено положення три- та чотирифазних областей відносно срібла. Рівно­важний синтез набору фаз проводили електрохімічно. За результатами досліджень вперше екс­периментально визначено термодинамічні характеристики інтерметалічних сполук AgFeTe2, Ag2FeTe2 та Ag2FeGeTe4. Надійність поділу ділянок фазової діаграми підтверджується співпа­данням розрахованих термодинамічних величин сполук в сусідніх рівноважних фазових областях.

Узагальнено результати з вивчення оптимальних умов формування зразків наноматеріалів на основі спряжених полімерів, графенових та силіцієвих нанокластерів. Вивчено вплив графен оксиду (ГО) на структуру і оптичні властвості наносистем поліортоанізидин (ПоА)-ГО, полі-3,4-етилендіокситіофен (ПЕДОТ) – ГО. Встановлено вплив відновленого ГО на електричні властивості  композитів з кремнієвими нанокристалами. Розроблено метод модифікації поверхні  оксидних та графенових частинок електропровідними полімерами.

В рамках плану наукової роботи продовжено дослідження по проблемі хімічного синтезу мікро- та наноструктурованого поліаніліну на поверхні дисперсної фази з природних мінералів, а саме глауконіту, каоліну, цеоліту, а також вибіленої целюлози та фізико-хімічних властивостях одержаних композитів (рентгенофазовий аналіз, ІЧ-ФП-спектри, термогравіметрія, електропровідність, електронна скануючи мікроскопія та флюорисцентний рентгенівський аналіз, тощо). Показано, що між поверхнею мікродисперсних природних мінералів, як от глауконіту, каоліну, цеоліту, целюлози та макромолекулами поліаніліну має місце міжфазова взаємодія завдяки водневому зв’язку. Досліджено адсорбційну здатність синтезованих композитів ПМ/ПАн стосовно Cr(VI) в широких межах початкових його концентрацій. Встановлено, що адсорбційна ємність зразків композиту стосовно Cr(VI). становить ~70 мкг/г.

Досліджено вплив швидкості розгортання потенціалу на утворення та морфологію плівок поліпіролу на поверхні Al електрода та електродів з АМС на основі Al з водних 0,1 та 0,25 М розчинів в 0,5 М сульфатній кислоті. За допомогою спектрального аналізу підтверджено утворення плівок поліаніліну на поверхні робочих електродів, а за зображеннями електронного скануючого мікроскопа встановлено, що морфологія плівок поліаніліну на поверхні робочих електродів є різною і залежить від швидкості розгортання потенціалу, концентрації піролу та сульфатної кислоти.

Синтезовано та властивості фізико-хімічні та адсорбційні властивості композитів на основі целюлози та поліаніліну стосовно Cr(VI) в широких межах початкових його концентрацій.

З використанням методів циклічної вольтамперометрії та імпедансної спектроскопії досліджено електрохімічні властивості аморфних металевих сплавів Al-РЗМ-Ni, де РЗМ = Gd, Dy після різних режимів термообробок та у агресивних середовищах різного складу. Визначено електрохімічні характеристики вихідних та нанокристалізованих сплавів Al-РЗМ-Ni, де РЗМ = Gd, Dy у лужних розчинах.

Проаналізовано вплив складу аморфних сплавів Al-РЗМ-Ni, де РЗМ = Gd, Dy на кінетику структурування під впливом різних зовнішніх чинників. Оцінено вплив елементного складу сплаву на температури кластеризації та кристалізації. Встановлено електрохімічні параметрии вихідних та модифікованих сплавів на основі заліза та алюмінію у агресивних середовищах різного складу.

Досліджено фізико-хімічні властивості композитів поліаніліну з водорозчинними полімерами. Отримано електропровідні композити, які володіють плівкоутворюючими та електропровідними властивостями та досліджено їхні фізико-хімічні властивості. Синтезовано та вивчено фізико-хімічні властивості полімер-мінеральних композитів на основі вінілових мономерів та дисперсних оксидів. Показано, що високорозвинена дисперсна фаза чинить значний вплив на процес формування композиту. Квантово-хімічними методами вивчено міжмолекулярні зв’язки між макромолекулами водорозчинного полімеру та поліаніліну. Знайдена енергія водневих зв’язків у полімер-полімерних композитах.

Вивчено закономірності перебігу реакцій окислення барвника метилового оранжевого (МО) пероксидом водню в присутності синтезованого нами гетерогенного каталізатора на основі композиту (ПAн–MnO2). Досліджено каталітичні властивості композиту (ПAн–MnO2) та вихідного оксиду мангану у реакціях  деколоризації барвника МО під дією H2O2. Показано, що в присутності гетерогенного каталізатора на основі оксиду мангану і поліаніліну (ПAн–MnO2) окиснення МО протікає швидше і константа каталітичної реакції має порівняно більше числове значення (2,19 × 10-4 с-1). Додавання композитів кон’югованих полімерів з оксидами перехідних металів в реакційні суміші, які містять H2O2 і органічні барвники, може призвести до генерації гідроксильних радикалів, які є потужними окиснювачами, і дозволяє каталізувати реакції знебарвлення барвників, порівняно із тими, що демонструють звичайні окислювачі.

Модифіковано терморозширений графіт п-нітрофенілдіазоній тетрафторборатом із наступним відновленням нітрофенільних груп до амінофенільних. Електрохімічним методом синтезовано композити ПАн – графіт, ПАн – модифікований графіт при сталому значенні потенціалу 1 В. Визначено їх умовну густину та електричну провідність. Досліджено електрохімічну поведінку в 1 М розчині HCl та розраховано ємність синтезованих композитів.

Встановлено умови електрохімічного осадження тонких плівок полі-3,4-етилендіокситіофену (ПЕДОТ) та плівок ПЕДОТ, легованих графен оксидом (ГО) на поверхню прозорого електрода SnO2. Виявлено, що легування ПЕДОТ наночастинками ГО зумовило зміни структури, оптичних спектрів та значно підвищило сенсорну чутливість отриманих плівок до оксиду азоту (IV).

Досліджено транспорт носіїв заряду в наносистемі на основі нанокристалів кремнію та відновленого ГО в діапазоні частот 25 Гц – 1 МГц. Показано, що збільшення вмісту вГО приводить до зменшення електричного опору та збільшення ємності отриманого наноматеріалу. Виявлено істотне збільшення електропровідності під впливом молекул аміаку.

Розроблено газочутливі комбіновані полімерні активні елементи для оптичних газових сенсорів на основі суміші поліортотолуїдину (ПoT) і поліортоанізидину (ПoA) та досліджено зміни їхніх оптичних властивостей під дією аміаку, сірководню та вуглекислого газу.

Отримано полімерні композити на основі неорганічних напівпровідників для портативних датчиків контролю газових середовищ в харчовій і переробній промисловості, екологічного контролю та інших сферах. Гібридний сенсор швидко реагує на дію газів, що забруднюють атмосферу та виділяються при переробці та зберіганні продуктів тваринництва (аміак, сірководень, оксиди вуглецю та ін.) змінюючи оптичні та електричні параметри. Розроблені плівкові композити апробовані в макетах портативних та індивідуальних датчиків контролю дії токсичних газів та індикаторів свіжості харчових продуктів.

Досліджено електрокаталітичну активність наношарів Pd-Au різного складу щодо анод-ного окислення метанолу в лужному середовищі. Синтезовано наночастинки Ni методом хімічного відновлення. На основі проведених досліджень встановлено оптимальні умови для їх отримання. Кристалічну структуру отриманих нанопорошків досліджено методами SEM, XRD та SAXS. За даними XRD та SEM аналізу встановлено, що розміри отриманих наночастинок нікелю охоплюють діапазон від 20 до 200 нм. Нанопорошки нікелю (з різною дисперсністю) досліджено у вигляді негативних електродів для ХДС. Виявлено, що початкова ємність лінійно залежить від оберненого значення розмірів кристалітів (1/L) і зростає зі зменшенням розмірів кристалітів.

Проведено квантово-хімічні розрахунки фізико-хімічних параметрів та електронної будови олігомерів аніліну, полівінілового спирту і поліметакрилової кислоти та моделювання їх конформаційних станів за допомогою програми МОРАС2016 напівемпіричним методом РМ7 та графічного інтерфейсу Winmostar. Були проведені рентгенографічні дослідження порошкових зразків полімерних композитів поліаніліну (PANI) з різним вмістом поліметакрилової кислоти (PMAA) та полівінілового спирту (PVA). Масиви експериментальних інтенсивностей та кутів відбить досліджуваних зразків отримано на автоматичному дифрактометрі STOE STADI P (виробник фірма “STOE & Cie GmbH”, Німеччина). Аналіз порошкових дифрактограм полімерних зразків вказує на те, що в області кутів 2θ від 2 до 60 °2θ для кожного полімеру характерні індивідуальні кути відбить. А це в свою чергу дозволить аналізувати суміші цих полімерів. Методами ІЧ-спектроскопії досліджено будову тонких плівок (~20 мкм) олігомерів аніліну, полівінілового спирту і поліметакрилової кислоти та політетрафторетилену.

 

Наукові дослідження кафедри аналітичної хімії

Наукова робота кафедри аналітичної провадиться у кількох взаємопов’язаних напрямах, які загалом скеровано на пошук нових перспективних аналітичних форм для створення високочутливих, селективних, експресних методик визначення неорганічних та органічних речовин у складних об’єктах, розроблення ефективних методів концентрування та подальшого визначення мікрокількостей речовин та рентгенівських методів аналізу.

Більшість наукових досліджень співробітників кафедри спрямовано на розроблення методик визначення органічних аналітів у ліках, продуктах харчування, біологічних рідинах тощо. У цій царині працюють наукові групи доцентів Лілії Дубенської, Олександра Тимошука, Ольги Коркуни. Головні методи дослідження – спектрофотометрія та вольтамперометрія, перевагами яких є універсальність, достатня чутливість для вирішення конкретних аналітичних задач, простота, можливість автоматизації аналізу. Серед аналітів антибіотики, сульфаніламіди, нітроімідазоли, алкалоїди, синтетичні харчові барвники тощо. Особливо відзначимо аналіти – похідні 1,3-тіазолу та 4-азолідону, значну частку яких уперше синтезовано в Україні, зокрема у Львові. Представники цих класів сполук є складовою частиною оптичних засобів запису інформації, одягу, пластмас, їжі, косметики, іграшок тощо. Крім того, для цих речовин характерні протипухлинна, протизапальна, гіпоглікемічна, протигрибкова та протимікробна дія, тому на їхній основі можливе створення нових ефективних медичних препаратів у боротьбі із багатьма хворобами, зокрема діабетом та онкозахворюваннями. Розроблені аналітичні методики та визначені спектральні й електрохімічні характеристики згаданих речовин є важливими не лише для аналізу, але й для подальших наукових досліджень у споріднених галузях: мікробіології, медицині, фармацевтиці, фізичній та органічній хімії тощо.

Кафедра є флагманом з дослідження сорбційних властивостей природних цеолітів українського Закарпаття стосовно слідових кількостей токсичних важких металів, радіоактивних ізотопів Sr–90, Ce–144 і Со–60, рідкісноземельних і шляхетних металів, хлорорганічних речовин, природних антиоксидантів (флавоноїдів). Впродовж багатьох років цей напрям досліджень очолює провідний науковий співробітник Володимир Василечко і розробляє науковий співробітник Галина Грищук. Закарпатські цеоліти як сорбенти використовували в аналітико-екологічному контролі вод, а також як фільтри для очищення вод та технологічних розчинів: води Тустанських джерел та водоймищ Яворівського сіркового родовища, води на територіях, прилеглих до Грибовицького сміттєзвалища, водопровідні води м. Львова та ін. Крім того, сумісно із вченими провідних вітчизняних та європейських наукових установ проводяться роботи зі створення і використання біосумісних багатофункціональних мінеральних наноматеріалів на основі цеолітів як засобів протипухлинної, протимікробної дії і різноманітних діагностичних засобів для моніторингу патологічних станів; досліджуються каталітичні властивості цеолітних композицій стосовно низькотемпературного окиснення чадного газу та деструкції барвників.

Окрім класичних для аналітичної хімії методів на кафедрі також розвивають рентгенівські методи аналізу (рентгенофазовий та рентгеноструктурний). Такий напрям на кафедрі був започаткований ще у далекому 1972 році, коли кафедру очолив молодий і амбітний доктор хімічних наук, а згодом професор кафедри Юрій Богданович Кузьма (1934–2006). Цікаво, що під час дослідження потрійної системи Nd-Fe-B саме науковцями цієї групи було вперше виявлено сполуку складу Nd2Fe14B, яка згодом стала основою для створення найпотужнішого постійного магніту «Неомакс». Зараз наукову групу очолює професор Ярослав Каличак, у ній успішно працюють доценти Богдан Стельмахович, Ольга Жак.

Ефективність науково-дослідних робіт, особливо з природничих наук, суттєво залежить від технічного оснащення лабораторій відповідними вимірювальними засобами. Відновлення та розвиток науковоємкої приладобудівної галузі є необхідною умовою успішної трасформації України у високорозвинену державу, як технічно, так і науково. Саме науково-дослідні установи повинні бути ініціаторами та рушійною силою такої трасформації.

На кафедрі аналітичної хімії з 2009 року працює ініціативна група MTech Lab, яка займається розробкою науковоємкого програмного забезпечення та вимірювального обладнання, насамперед для хімічних досліджень та аналізу. Групу очолює доц. Ігор Пацай. З 2019 року група увійшла в штат новоствореної Науково-дослідної лабораторії електрохімічних методів дослідження. Станом на вересень 2021 року розроблено понад 50 приладів: потенціостатів, гальваностатів, потенціометрів-іономірів, кондуктометрів, кулонометрів, електронних самописців, контролерів та програмно-апаратних інтерфейсів.

Головним показником, який відображає результати наукової роботи, є наукові публікації. За період 1991-2021 рр. науковцями кафедри опубліковано понад 2000 наукових праць серед яких шість монографій або розділи до них, 19 патентів України на корисну модель та три на винахід.

 

Наукові дослідження кафедри органічної хімії

Наукова школа «Хімія гетероциклів». Науковий керівник – професор, доктор хімічних наук, М.Д. Обушак. Розроблено новий синтетичний шлях до функціоналізованих 1H-1,2,3-триазол-4-карбонітрилів. Синтезовані сполуки досліджені як перспективні попередники у ефективному способі отримання 2-триазол-4-іл-тієно[2,3-d]піримідинів. Такий підхід дозволяє створити широкі комбінаторні бібліотеки для відкриття протипухлинних препаратів. Одержано три серії нових 1H-1,2,3-триазол-4-карбоксамідів: 1-арил-5-алкіл/арил-1H-1,2,3-триазол-4-карбоксаміди, 1-арил-5-аміно-1H-1,2,3-триазол-4-карбоксаміди та 1,2,3-триазоло[1,5-a]-хіназолін-3-карбоксаміди. Сполуки були оцінені на їх антимікробну активність щодо первинних патогенів: грампозитивних і грамнегативних штамів бактерій та штамів грибів. Для аналізу SAR відібрані сполуки, які демонструють високу активність.

Досліджено застосування гетарилдіазонієвих солей у синтезу амінопіразолів, гідрокси- та амінотіофенів. Розроблено методи отримання та перетворення похідних 3-гідрокситіофену, 3-амінотіофену, каскадні гетероциклізації у конструюванні похідних піразолу.

Розроблено методи синтезу перспективних сполук для пошуку серед них агентів проти раку та патогенних мікроорганізмів, зокрема, діарилсиднонів, похідних кумарину, флавону, хіноліну. Досліджено антимікробну й антимікотичну дію синтезованих сполук та виявлено сполуки лідери.

Розроблено практично зручний метод синтезу 2,3,5,6-тетрафторобензенів заміщених в позиціях 1 та 4 фрагментами гетероциклічних π-донорних гетероциклів – карбазолу та фенотіазину. З’ясовано, що в результаті реакції 2-амінопіридину з цими сполуками відбувається реакція гетероциклізації і утворюються похідні 7,8-дифт      оропіридо[1,2-а]бензімідазолу.

Здійснено молекулярний дизайн та синтезовано низку нових кон’югованих карбазол/1,2,3-триазолових сполук з різноманітними способами поєднання донорних та акцепторних фрагментів в молекулах. Отримані органічні напівпровідники виявились придатними для конструювання ефективних ОЛЕД-пристроїв з білим кольором свічення. Знайдено, що кристали етилового естеру 1-(4-(N-карбазол-9Н-іл)феніл)-5-трифторометил-4-карбонової кислоти є триболюмінісцентними. Проведено необхідні фотофізичні та рентгеноструктурні дослідження.

Розширено межі застосування реакцію Дільса-Альдера на низку раніше не досліджуваних субстратів, зокрема хлорангідридів 5-арил-2-фурилпропенових кислот що дало змогу отримати нові сполуки в яких 4Н-фуро[2,3-f]ізондольний фрагмент поєднано з арилфурановими фрагментами.

Розроблено методологію дизайну комбінаторних бібліотек гетероциклів, які містять у своїй структурі азольний цикл. Проведено первинний скринінг протипухлинної, протимікробної та протизапальної активності синтезованих сполук. Це дозволило ідентифікувати низку високоактивних сполук, які потребують подальшої оптимізації. На основі результатів фармакологічних досліджень окреслено основні шляхи структурної модифікації в напрямку оптимізації сполук-лідерів.

Результати досліджень за звітний рік опубліковані у 52 статтях, у т.ч. – у 39 статтях у міжнародних журналах з імпакт-фактором та журналах, що входять до наукометричних баз Web of Science і Scopus. Вони доповідались на міжнародних та українських конференціях (45 тез доповідей, з них 13 – на міжнародних конференціях).

Одержані результати послужили підґрунтям для виконання проєкту Національного фонду досліджень України, білатерального проєкту МОН, держбюджетної теми (конкурс молодих вчених), підготовки двох проєктів на конкурс МОН і двох – на конкурси НФДУ.

Захищена 1 кандидатська дисертація і 1 дисертація на ступінь доктора філософії.

Д.х.н. Походило Н.Т. – лауреат Премії Верховної Ради України молодим ученим, стипендіат державної іменної стипендії найкращим молодим вченим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв України – Героїв Небесної Сотні у номінації стипендія імені Юрія Поправки. Аспірант Тупичак М.А. – стипендіат Кабінету Міністрів України, у 2020/21 н.р. Магістрантка Барабаш О.В. отримувала стипендію Верховної ради України.

 

Тематика наукового пошуку відповідає пріоритетним тематичним напрямам досліджень Університету в галузі хімії на п’ятирічний період і узгоджується з пріоритетними напрямами розвитку науки в Україні та світі, зокрема, пошук нових функціональних матеріалів на основі неорганічних та органічних сполук; розробка нових композиційних наноматеріалів для різноманітних сенсорів; вдосконалення фізико-хімічних методів в аналітичному контролі вод, технологічних розчинів, біосубстратів, лікарських засобів, продуктів харчування.